(проектний захід)
Мета проекту:
- викликати у молодого покоління інтерес до історичного минулого народу, його звичаїв і традицій, наблизити їх до перлин народної творчості;
- виховувати любов до Батьківщини, до мистецтва;
- розвивати таланти і здібності дітей у різних сферах художньо-естетичного циклу.
Завдання проекту:
- дізнатися історію виникнення вишивки;
- зібрати матеріал стосовно даної теми (включаючи пісні, аудіозаписи, фотографії, зразки вишивок);
- проаналізувати стан проблеми, що досліджується;
- організувати виставку вишивок ;
- розробити сценарій проведення свята, присвяченого Дню української вишиванки.
Учень:
Від щирого серця до себе у гості
Запрошуєм вас!
З нами порадіти, дещо пригадати
В нелегкий цей час:
На рушничок станем,
В хату завітаєм з вами ми разом,
В ту хату-світлицю, що нас зустрічає
Маминим теплом.
Вчитель:
Раді вітати вас, шановні гості, у нашій школі! Нашу зустріч я хочу почати
словами незабутнього Василя Симоненка.
Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,
Простели до сонця вишивку-маніжку,
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами
Плавати до щастя білими човнами.
Народне мистецтво, яке передавалося з покоління в покоління, століттями
завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії,
культури, звідти ідуть витоки творчості. Традиційні пісня і танок, легенда і
казка, малюнок і художнє ремесло стали основою сучасного народного мистецтва,
пов’язаного виготовленням речей, практично необхідних, зручних у користуванні й
ошатних за формою та оздобленням.
Із далекого минулого прийшло до нас і рукоділля – рук діло – шиття,
плетіння, в’язання, вишивання, різьблення, ткацтво. І виникло воно з любові до
рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та
потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками. Вишивання як
вид мистецтва існує з незапам’ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та
“Іліаді” Гомера. Нею, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.
Арабський мандрівник Х століття у своїх розповідях свідчить, що руси теж носили
вишитий одяг.
Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до
народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються,
оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде
радіснішим, духовно багатшим.
Наш захід називається «Україна моя вишиванна». Це не просто захід, а
проектно-дослідницька робота учнів. Тож нехай час, проведений у спілкуванні з
найдавнішим видом українського мистецтва буде приємним для всіх.
Вчитель:
У процесі експериментального дослідження нами був реалізований
дослідницько-пошуковий проект «Україна моя вишиванна», метою якого було
визначити цінність української вишивки, як одного із засобів виховання дитини.А
для цього необхідно: поглибити знання дітей про українську вишивку, збагатити
читацький досвід учнів творами відомих поетів України про вишивку, розвивати
мовлення учнів, їхні креативні здібності, навчити створювати власні вишивки.
Для розв’язанняданих проблем потрібнобуло попрацювати у бібліотеках, в Інтернет-мережі,реалізувативласнутворчудіяльність.
Учень:
Нами висувались основні завдання проекту:
- дізнатися історію виникнення вишивки;
- зібрати матеріал стосовно даної теми (включаючи пісні, аудіозаписи, фотографії, зразки вишивок);
- проаналізувати стан проблеми, що досліджується;
- організувати виставку вишивок ;
- розробити сценарій проведення свята, присвяченого Дню української вишиванки.
Вчитель:
Для виконання поставлених завдань нами були організовані групи:
- група «Дослідники» – досліджувала історію виникнення вишивки;
- група «Пошуковці» – знайомилася з українськими вишивками різних регіонів України та майстрами вишивки рідного краю;
- група «Майстри пера» – відшукали образи української вишивки в літературі.
Кожна з груп активно і старанно працювала.
Учень:
Українська вишивка, як і українська пісня, є знаковими для нашої
традиційної культури. Без любові до української пісні, без розуміння символіки
української вишивки не станеш справжнім українцем. І навіть не зрозумієш
українську душу.
Учень:
Українська народна вишивка — унікальне явище духовно-матеріальної культури
нашого народу. У продовж тисячоліть у народній вишивці знаходять відображення
думки і настрої людини, що її творила, красу природи, полохливий світ думок
майстринь, їхні сподівання на кращу долю, людські вірування, оберегову
символіка речей, позначених візерунком нитки й голки.
Учениця: — Скажіть, де ви придбали таку чудову вишивку?
Учениця: — Це бабусина пам’ять, я її бережу як родинну святість.
Учитель:Мамина пісня,
отчий дім, дідусева казка, бабусина вишиванка, незамулена криниця, з якої пили
воду чумаки — це наша родовідна пам’ять, наші символи, наша iсторiя.
ДІВЧАТА
ВИШИВАЛЬНИЦІ
Учениця: А знаєте, мені
моя мама свій весільний рушник показувала. Він їй дістався ще від прабабусі.
Коли була війна, то прабабуся всі свої найкоштовніші речі в землю закопала,
серед них і свої найкращі рушники. Ось цей візерунок я з того рушника
перевишила.
Учениця: А в моєї
прабабусі були рушники, повишивані рожами і хмелем.
Учениця: А моя прабабуся
розповідала, що коли їй виповнилося 10 років, то її мама почала для неї посох
готувати – хустки купувала, намисто гарне, тканини барвисті, а на сорочки та
рушники сама полотно ткала. А ще вона казала, що потрібно було надбати 40
рушників.
Учениця: Сорок? А навіщо?
І що, всі вишиті?
Учениця: Ні, не всі. Були
рушники вишиті і ні, білені і небілені. Небілені робили з цупких ниток для рук,
обличчя, тіла. У народі їх називали «утирачі». Гостям, щоб висловити свою шану,
зливали на руки воду і давали чистого утирала.
Учениця: Крім утирачів,
були ж ще й стирачі – рушники для витирання столу, лавок, посуду.
Учениця: А як відбілювали
рушники?
Учениця: А я знаю. Кожна
господиня мала праник, яким били по вимоченому у ставку полотні, яке потім
розстеляли у сонячні дні на траві. Робили це кілька разів, аж поки полотно не
ставало білим. Потім прасували рубликом і качалкою.
Учениця: Це було цікаво
але ж і важко.
Про історію української вишивки розповість група
«Дослідники»
Учень:
Вишивка — один із давніх і найпоширеніших видів народного
декоративно-прикладного мистецтва.Мабуть, ніколи ми не
зможемо довідатись, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу
рідної природи, свої переживання та відчуття, бо тканина і нитки недовговічні і
наука не може точно визначити час виникнення цього прекрасного мистецтва. Адже
зразки народної вишивки в музеях Європи відносять до п’ятого століття нашої
ери, а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть,
хоча археологи стверджують, що на теренах України вишивка
існує ще з часів трипільської культури.
Учень:
Вишиванням
споконвіку займалися жінки. Це чудово робила прекрасна Олена, винуватиця
Троянської війни. Дар вишивання греки пов’язували з ім’ям мудрої богині Афіни.
У середні віки вишивка стала улюбленим заняттям королев і принцес, придворних
дам і черниць.
Учень:
У добу Відродження малюнки для вишивки робили Ботічеллі, Дюкер, Рафаель.
Жаданою і дорогою гостею була вишивка і в селянській хаті. Психологи радять
жінкам займатися вишиванням, вважаючи, що це благотворно впливає на їх
характер, виховуючи такі риси, як терпіння, вправність, майстерність, художній
смак.
Учень:
Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо
у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та
людям.
Учень:
Уселі Мартинівка Черкаської області було знайдено скарб, що датується VІ
століттям нової ери. Серед інших речей тут виявлено срібні бляшки з фігурками
чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях, — ще недавно саме
так одягалися українські селяни.
Учень:
Арабський
мандрівник Ібн-Фадлан у своїй оповіді про русів Х ст. зазначає,що вони мали
вишитий одяг.
Учень:
У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося.
Сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві, в Андріївському монастирі,
школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.
Учень:
Вісім віків живуть легенди про незвичної краси посаг, яким здивувала
Францію донька Ярослава Мудрого. Не перед парчевими шатами завмирали
вибагливіфранцузи, а перед вишиванками нареченої.
Учень:
Французький мандрівник Жільбер де Лануа, який перебував у ХV ст. на
території України, згадував, щорукавиці і шапки руські були оздоблені вишивкою.
Учень:
На малюнках та іконах того часу бачимо зображення людей у вишиваному одязі,
що своїми візерунками мало чим відрізняється від сучасних орнаментів певних
місцевостей.
Учень:
Збереглися вишивки також і з козацьких часів.
За
козацьких часів в Україні жіночі сорочки мали такий самий вигляд, як і сучасні
жіночі сорочки Київщини та всього Лівобережжя. Так у Німеччині на виставці
народного мистецтва у 1945 році серед виставлених експонатів були дві жіночі
сорочки, котрим було понад 150 років. Обидві сорочки були вишиті чорними і
червоними нитками. На одній був рослинний орнамент, котрий нагадував квітку
соняшника, а на іншій – стилізовані квіти, вишиті «зірочками».
Учень.
Арабський
мандрівник і письменник Павло Алеппський, який у 1654 році проїздив у Москву
через Україну, описуючи побут українців, зазначив, що у дочок уманських міщан
та київських вельмож головні убори гаптовані золотою ниткою. Сорочки дворянок
шились із шовкових тканин, вишивались золотою чи срібною ниткою. Бідні
одягалися в сорочки з грубого полотна, але за оздобленням їх одяг не поступався
одягу багатих.
З часом на різних українських територіях вишивки зазнавали чималих змін у
мотивах і барвах, однак при цьому не втратили оригінального власне українського
стилю, тому їх не важко розпізнати серед вишивок інших народів – слов’янських і
неслов’янських.
«Як у нас на Україні!»
Вчитель:
Група «Пошуковці» ознайомить нас
з різними стилями української вишивки та познайомить з роботами майстринь
–вишивальниць нашого краю.
Учень:
Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву
флору та фауну. У давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи
символіки різних стародавніх культів. За мотивами орнаменти вишиванок
розділяють на чотири групи: геометричні, рослинні, зооморфічні (тваринні),
антропоморфні (зображення людей).
Геометричні
орнаменти притаманні всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружальця,
трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й подвійні).
Учень:
В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу
природи. В українській вишивці частовикористовують такі мотиви, як «виноград», «хміль»,
«дубове листя», «барвінок»тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх
символічних уявлень народу.
А хто чув легенду про барвінок? Дозвольте, я вам розповім її.
У давнину жила собі закохана пара. Хлопець на ім’я Бар і дівчина Вінка.
Інша дівчина закохалась у Бара. Але він не відповів їй взаємністю. Мати іншої
дівчини присяглась розлучити молодят на користь своєї доньки. В день весілля
Бара і Вінки вона підсипала під ноги молодятам на рушник «щастя» отрути. Вони
загинули разом, а на тому місті виросла голубенька квітка. Так мотив «барвінку»
став символом немеркнучого життя.
Учень:
Дуб і калина– мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих
сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, а краси
невмирущої. Про калину говорять,що це дерево нашого українського роду. У сиву
давнину вона пов'язувалась із народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця,
Місяця й Зорі.
Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг життєдайної сили
свого роду.
Символікавиноградурозкриває нам
радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій
чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив
винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини.
Із давніх-давен на Україні святили макі
ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає
від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками.
Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї
яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на
голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжувати свій
рід.
Учень:
Таємницю життя приховує в собі й квітка лілії.
В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита
квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів.Адже хрест є прадавнім
символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій, а ще
може трактуватися як чотири сторони світу.
Учень:
Хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія,
любисток і м’ята, чорнобривці й нагідки.Милують вони наше око, лікують наше
тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки, які заплітаються
радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа.
Учень:
Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні
птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишитий рушник.
Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили
непарно, але... все ще попереду, бо «соловей щебече, собі пару кличе».
Пави– птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних
рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок.
Пава – це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона – птах
сімейного щастя. Недаремно ж дівчата Полтавщини у весільний вінок вплітали
пір’я павича.
Учень:
Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного
рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у
дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева – символі нової сім’ї.
Із великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці
людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку.Саме вона турбується, щоб
людина не пропустила благословенної пори для створення сім’ї та зміцнення
господарства.
Птахи – то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге
Дерево життя з присутнім філософським розумінням минулого, сучасного і
майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Розташовували їх при корені,
середині стовбура і вітті з обох боків дерева. Це свідчило про міцність та
незнищенність роду.
Вчитель:
Вишиванням
споконвіку займалися жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші,
найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку вишивки. Передаючихарактерні
ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання, гамою
барв.
Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в
покоління, від матері до дочки надавали перевагу тому чи іншому візерунку,
барвам. Тому за кольором, орнаментом, способом розподілу орнаменту на виробах,
фактурою вишивки можна визначити місце її виготовлення.
Про територіальні особливості вишивки нам продовжать розповідати учасники
нашої пошукової групи, їм ми надаємо слово.
Учень:
Слобожанщина. Охоплює
східну частину України: Харківську, півд.схід Сумської, схід Полтавської,
півн.схід Дніпропетровської, північ Донецької та Луганської областей. Для даного регіону характерно:
- рослинний і зооморфічний орнамент, виконаний «хрестиком», «півхрестиком», «гладдю»;
- рослинні орнаменти завжди розтягнуті, легкі;
- в'язання гачком завершальних деталей;
- кольорова гамма різноманітна.
Учень:
Техніка вишивання Харківської, Луганської
областей має багато спільного з установленими формами вишивки центральних
областей України, але їй властиві й цілком своєрідні поліхромні орнаменти, що
виконуються півхрестиком чи хрестиком. Ці орнаменти здебільшого вишивають
грубою ниткою, завдяки чому узори справляють враження рельєфних.
Учень:
Полісся. північ України, простягнулося з заходу на схід
(Чернігівська, Київська та Житомирська області). Вишивки
Полісся прості й чіткі за композицією. Ромболаманалінія геометричного мотиву
повторюється кілька разів. Вишивка червоною ниткою по біло-сірому фону лляного
полотна графічно чітка.
Учень:
Полісся – Сумська область. Техніка
занизування; геометричний мотив повторюється кілька разів. Вишивка Полісся –
графічна і чітка. Нескладний візерунок складається з повторюваного на сірій або
білій тканині орнаменту.
Для вишивки беруть нитки червоного кольору.
Мотиви, що часто використовуються: ромб, зірка, ламані лінії, розетка,
хміль, троянда, лебідь, орел, кінь. Орнамент не має внутрішнього деталювання і
вкриває майже суцільно біле тло тканини.
Поширенні техніки вишивання: хрестик, гладь, занизування.
Учень:
Чернігівська область.Рослинний
графічний монохромний орнамент у горизонтальній смузі, переважно чорного кольору
із додаванням червоного. Розповсюджені мотиви дерева та птахів.
Учень:
Вишивки Полтавщини – це
поєднання геометричного та рослинного орнаментів, ніжна кольорова гама голубих,
вохристих, зеленуватих, сірих і білих тонів. Полтавські вишивки виконуються
хрестиком, плутаним хрестиком, подвійнимпрутиком, зубчиками, мережкою,
ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів.
Відмінною рисою полтавської вишивки є те, що мережки виконуються виключно білим
кольором, в окремих випадках блакитним, коричневим, сірим і червоним кольорами
ниток.Формування узору йде за рахунок протиставлення ажурних дірочок та білих
настилок узору, що виконуються різною технікою виколювання, вирізування та
вишивання «білим по білому». Ексклюзивні роботи виконуються на маркізеті –
найтоншій бавовняній тканині.
Учень:
Біла чоловіча сорочка має вишитий комір та манжети на кінці рукавів, завжди
заправляється в штани. Така сорочка має розріз посередині на грудях, із
петельками для застіжок, які робляться з шовкового шнурка або стрічки. Вишиті
чоловічі сорочки, блузи, сукні, вироби для дітей виготовляються виключно із
натуральних матеріалів – льону та бавовни: полотно, батист.
Учень:
Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент із стилізованими
гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольори – білий,
коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком,
знизуванням, гладдю.
Учень:
Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різних техніках
виконання . Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком, часто
використовується вирізування та гаптування. Кольорова гама вишивок широка:
червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один з кольорів; поширені
як білі, так і багатокольорові орнаменти.
Учень:
Поділля – Тернопільська область. На півдні
Тернопільщини типовою є вишивка вовняними нитками із згущеними стібками: окремі
елементи обводяться кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф та
кольоровий ефект. Такі вишивки розміщують вздовж рукава поздовжніми чи скісними
смугами від пілочки до краю рукава.
Учень:
Поділля – Вінницька область. Подільська
вишивка особливо багата на візерунки: центральні мотиви у вигляді ромбів
здебільшого розміщуються між двома горизонтальними лініями. Трикутник, що
утворюється між лінією і ромбами, вишивається звичайними скісними лініями у
вигляді завитків («баранячі роги»). В орнаментах подільських вишиванок
переважає один колір – чорний з більшим чи меншим вкрапленням червоного,
синього, жовтого чи зеленого. Найбільш поширені одноколірні (червоні та чорні)
вишивані сорочки, значно рідше – дво- та триколірні
Учень:
Подільські вишивки вирізняються
багатством кольорів і різноманітністю швів, що застосовуються в одному виробі.
Частіше переважає один колір – чорний, з додаванням червоного, жовтого,
зеленого, синього або колір стиглого жита. Для подільських вишиванок характерні
дві вертикальні смуги на грудях і три на спині, при цьому рукава повністю
прикрашенні вишивкою з рослинно-геометричним орнаментом або косими смугами.
Майстри подільської вишивки підкреслюють характер орнаменту так званим
«поквітненням» - коли червоний колір орнаменту обводять чорним кольором, і
навпаки. На відміну від інших регіонів, подільські геометричні орнаменти
складні за структурою та являють собою комбінацію ромбів із трикутників
ламаними лініями. У рослинному орнаменті переважають такі мотиви: чорнобривці,
яблука, сливки, соняшники, сосонка, хміль, рута, троянда. Серед зооморфних
мотивів – вуж, ластівки, голуби, зозулі, сови. Майстрині Поділля використовують
різноманітні шви: багатобарвні мережки, зерновий вивід, виколювання, простий
хрестик, півхрестик, кучерявий шов, гладь.
Учень:
Поділля – хмельницька область. Подільські
вишивки виділяються своїм колоритом та
орнаментикою, складною технікою виконання;
характерна
барвистість і різноманітність швів. Найтиповішим є змережування «павучками»,
яким примережують уставки на рукава, клинці. Використовується і кольорова
мережка – «абак». У різних варіантах повторюються дві основні техніки – хрестик
і низь, а також декоративний шов «качалочка», який зберіг орнаментальні мотиви
давньої вишивки.
Учень:
У народній вишивці Львівської області використовуються
різноманітні типи узорів: окремі з них поширені по всій області, інші –
пов’язані з певними місцевостями і утворюють локальні різновиди. У південних
районах Львівщини орнамент вишивок геометричний, білий фон не заповнюється, що
надає узорам прозорості й легкості. Вишивані сорочки колористичнорозмаїтні.
Учень:
Буковина – Чернівецька область.На
Буковині (Чернівецька область) крім геометричних та рослинних мотивів
використовуються зооморфні, які вишивають білою гладдю, дрібним хрестиком,
штапівкою, крученим швом. Вишивальний матеріал – бісер, шовк,вовна, срібні та
золоті нитки, металеві лелітки.
Учень:
Івано-Франківська область.Гуцульські вишивки характерні різноманітністю
геометричних та рослинних візерунків, розмаїтістю композицій, багатством
кольорових сполук, здебільшого червоного з жовтим та зеленим, причому червоний
колір домінує. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і
надають їй золотавого відблиску. Типовим є густе заливання тла, коли велика
кількість дрібних елементів заповнює орнаментальну площину і візерунок
окреслюється тонкими просвітками. Останнім часом у гуцульських вишивках замість
традиційної лінійної побудови на кольоровій площині квіткові мотиви виконують
гладдю і хрестиком. Спостерігається деяка зміна побудови гуцульських мотивів –
замість стрічкової композиції дедалі частіше за основу береться якийсь один центральний мотив.
Учень:
Закарпатська область.Для
вишивок Закарпаття характерним є мотив «кривуля» у різних техніках виконання.
Переважає техніка «зволікання» і вишивання хрестиком, часто також
використовують вирізування і гаптування. Кольорова гама вишивок широка: червоне
поєднується з чорним ( при цьому виділяється один колір – чорний або червоний),
поширені як білі, так і багатоколірні орнаменти.
Учень:
Південь України – Дніпропетровська область.Орнамент рослинний, прозорий, різнокольоровий. Вишивки Півдня поєднують у
собі орнаменти і техніки різних місцевостей, що пояснюється багатонаціональністю
населення регіону.
Учень:
Сучасна українська вишивка — складне, багатогранне явище. Розвивається вона
в сфері традиційно-побутового, самодіяльного мистецтва та творчості художників-професіоналів.
У відомих осередках вишивання — таких, як Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси,
Львів та інші, — створені підприємства художніх промислів, що відроджують і
далі розвивають класичні надбання кожного мистецького регіону.
Учень:
Саме тут працюють народні майстри, художники, діяльність яких спрямована на
дбайливе вивчення кращих зразків вишивки, збереження її класичного надбання –
Г.Герасимович, Л.Богинич, О.Василенко, О.Головко, ,широко відомо ім’я Стефанії
Василівни Кульчицької, майстра народної творчості, справжньої наставниці
молоді, яка понад 20 років віддала підготовці вишивальниць та швачок. Багато
кому відоме ім’я вчителя географії з Калуша Івано-Франківської області Михайла
Покидання,узори якого стали надбанням усієї України, оскільки не раз
друкувалися в періодичних виданнях.
«Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей
шанувати», – наказувала мати доньці.
Учень:
Наш край поступово заселявся людьми з різних куточків України.
В кожній хаті ви можете знайти різного типу рушники, портрети та ікони,сорочки,
різноманітні речі як повсякденного вжитку, так і святкового, предмети
релігійного культу, — майже всього торкнулися руки вишивальниці. У такий
начебто нехитрий спосіб твориться краса і затишок в оселі: тіло оберігається
від «злого ока» вишивкою на вбранні, будинок захищений вишитими речами з
орнаментами, насиченими глибоким символічним змістом.
Червоним-чорним. І чого це так?
Чому просили Ви мене розшити
Рушник для Вас. Там голубки і мак,
І ще якісь невизначені квіти...
Рахую хрестик: вгору, вліво, вбік –
Пташки клюють вже кетяги калини.
На дворі – чули? – двадцять перший вік
Всі в інтернеті майже щохвилини.
Тим більше дивно. Я стелю нитки,
Я хрестиками вистеляю ночі
Одні на двох. Між нами є роки,
Які я рахувати вже не хочу.
Вчитель:
Поетичні
рядки присвячені мистецтву вишивки зібрала група «Майстри пера»
Учень:
Вишивка – це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а
й скарбниця вірувань, духовних устремлінь, інтелекту мого народу. Численні
орнаментальні зображення тварин, птахів, квітів стверджують, що наші предки
обожнювали, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному
мистецтві. Сучасники ж черпають із душі народної криниці образи для своїх
творів. А.Малишко, В.Сосюра, М.Сигаївський у своїх поезіях, що стали народними
піснями, оспівують і сюжетне вирішення українського рушника (“І на тім
рушничкові оживе все знайоме до болю…”), і значення колориту (“Червоне-то
любов, а чорне то журба…”), і відношення нащадків до рукотворних скарбів
(“Рушники – то моєї матусі роки”).
v Пропонуємо вашій увазі Баладу про вишиванку
Одного разу
хлопчик запитав у матусі .
- Матусенько,
мила! У бабусиній скрині я знайшов ось цю сорочку. Смуток, печаль і журбу
навіяла вона у мою душу та серце. Чому всі рушники веселі, радісні, квітучі? А
ця сорочка якась особлива - сумна і невесела?
- Добре,
синку. Розповім я тобі сумну історію цієї сорочки, яка вишита червоними і
чорними хрестиками.
- Був час,
як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніхто не знав. Не
жалувала та хвороба ні молодих, ні старих. А жила собі в селі бідна вдова
Марія. Забрала хвороба у неї чоловіка і п'ятеро діток. Лише найменша Іванка ще
здорова. Пильнує матінка за донечкою, як за скарбом найдорожчим. Але не
вберегла. Почала сохнути Іванка. Тане на очах. А ще просить матінку:
- Врятуй,
мамо, я не хочу помирати!
І так ті
оченята блищать, що бідна жінка місця собі не знаходить.
Одного
вечора до хати прийшла якась бабка старенька. Як і коли прийшла Марія не чула.
- Слава
Богові, - привіталася. - Що, помирає остання? - А могла б жити!
- Як? Бабуню
сердечна, я Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість!
Стара взяла
до серця той плач і мовила:
- Повідаю
тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягнись, що нікому не розкриєш цієї
таємниці.
- Присягаю,
- мовила Марія.
- Знай,
послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато розвелося, зла, заздрощів. На
людях хреста нема. А чорти втішаються і всіх на кому не видно хреста убивають.
Дам я тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або
червоні, щоб чорти здалеку виділи... Але не кажи нікому більше, бо смерть
доньки побачиш на очах...
жки оперезали
дитячу сорочечку. Світять назавтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А
донечка здоровшала щодень і просила маму:
- А виший
іще терен і калину...
З тим вже
Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає.
А Марійчине
серце стискається від болю, як бачить, що люд помирає. Змарніла Марія, аж
світиться. Все пестить та цілує донечку, а думи в голові, як чорні хмари...А
люди мруть... Не витримала. Від хати до хати бігала:
- Шийте,
шийте хрести... вишивайте... Будете жити! Рятуйтесь!
А люди не
вірили їй.
Марія взяла
на руки Іванку і побігла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю всі
зібралися.
- Не
повірили! Думаєте, здуріла?
Миттю
зірвала з Іванки сорочечку вишиту.
- Шийте,
вишивайте сорочки дітям і собі, - та й впала мертвою біля доньки.
З того часу
відійшла хвороба за ліси і моря. А люди ходять у вишиванках. Матері навчили
дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки,
фартуха чи блузки.
- Матусю! То
це сорочка бабці моєї?!
-Так, так,
синку! Це найдорожча реліквія нашої сім'ї. Ми свято бережемо цей безцінний
скарб.
- Тепер,
дитино, ти знаєш, звідки прийшла та краса до людей...
Вишивка
оспівується не лише в баладах, а й у піснях. Тому пропонуємо послухати пісня
Наталії Май «Мамина сорочка», у виконанні ________________________________
До вашої
уваги пропонується папурі віршів про вишивку.
В небі сонця
золотий клубочок
Розсипає
нитки промінні,
Їх збирають
рученьки дівочі
І гаптують
цвіт на полотні.
Максим
Рильський
Звечора
пригожого аж до ранку
Вишивала
дівчина вишиванку.
Вишивала,
дівчина, вишивала,
Чорну і
червону нитку брала.
А щочорна
ниточка - розставання,
А червона
ниточка - то кохання.
Щоб та чорна
ниточка часто рвалась,
А червона
ниточка гладко слалась.
Встану я в
неділеньку спозаранку,
Подарую
милому вишиванку.
Сердься, мій
соколику, чи несердься,
Будешти
носить її коло серця.
Візьму
голку, клубок шовку,
Полотно
біленьке,
Та й подамся
у садочок,
Де сонце
ясненьке.
У садочку
подумаю,
Котру квітку
рвати,
Щоб із неї
добрий узір
Для вишивки
взяти.
Красну рожу
і гвоздиків
Букетик
нарвати,
І роботу
любимую
Свою
розпочати.
Ой, вишивки
мої любі,
Я вас
вишиваю,
Та про красу
і про фарби
Думки не
лишаю.
Де покласти
слід рожеву,
А де
ніжно-синю,
Щоб славила
моя праця
Рідну
Батьківщину,
Щоб сміялася
сорочка
Файними
квітками,
Щоб пишалась
Україна
Своїми
майстрами.
Леся Вознюк
Учень:
Вишитий
рушник. Він стає першою сходинкою до щастя молодих, ним зустрічають гостей і
прикрашають оселі, проводжають у далеку дорогу. З давніх-давен це незмінний
елемент побуту українського народу. Рушник оспіваний у піснях, думах, баладах.
Дивлюся
мовчки на рушник,
Що мати
вишивала,
І чую: гуси
зняли крик,
Зозуля
закувала.
Знову
чорнобривці зацвіли,
Запахла
рута-м'ята,
Десь тихо
бджоли загули,
Всміхнулась
люба мати.
І біль із серця
раптом зник –
Так тепло,
тепло стало.
Цілую мовчки
той рушник,
Що мати
вишивала.
Вишивала
мати, вишивала,
До листка
листочок прикладала,
А між ними
цвіт голубуватий.
Простилавсь
барвіночок хрещатий,
Виростав
барвінок зелененький
І дивились з
нього очі неньки
Усміхався
цвіт їх рушникові
Світом
материнської любові.
Степан Пушик
Музика «Пісня
про рушник!»
Вчитель:
Отже, народне вишивання – живе мистецтво, яке постійно розвивається.Це
величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих
народних майстринь.
У 2007 році кращі майстрині вишивали рушник єднання, на честь річниці
соборності України. Довжина рушника становить 9 метрів. Кожна область вишивала
свою частину. Для вишивання рушників майстрині використали найрізноманітніші,
характерні для їхнього регіону техніки та шви: гладь, лиштву, тамбур,
різноманітні мережки тощо. Автор ідеї «Рушника національної єдності» – Тамара
Степаненко. Рушник складається з двох однакових половинок (крил), у центрі
якого вишиті золотом герб України у вінку. Сам узор має три частини, які
позначають минуле, сучасну Україну та майбуття-духовний світ.
Рушник єдності
Скільки всіх рушників в Україні,
Не злічити нікому повік!
Тільки цей наш рушник – він єдиний!
Поєднав Схід і Захід навік.
Сотні голок його вишивали
Берегинь – українських жінок.
Стоголосої пісні співали,
Вишивали калини вінок.
Тож ми горді за тебе, Вкраїно,
Цей рушник – це безмежна любов.
І серця наші б’ють воєдино,
Наче срібнії дзвони церков.
Простягнися ж рушник до Вкраїнців,
В найглухіші куточки землі.
Хай народ прокричить: ми єдині!
Сила й міць – обереги твої!
Учениця
«Ми юний цвіт нової України .У наші очі дивиться народ !»
Наше завдання – не розгубити мистецтво вишивання, не забути власної
національної культури та передати наступним поколінням.
Хай щастить вам, люди добрі!
Хай слова летять за обрій,
Слова вічні барв і кольорів,
Гомінкими римами натхнення!
Шепіт трав і шелест яворів,
І дзвінкі турботи сьогодення.
Хрестиком покладено в рядки,
Поспліталось, блиснуло веселкою
Ніжність материнської руки
На святому рушникові стежкою
Дух народу в колір заплете,
Проросте і піснею, і цвітом.
А над світом, гляньте, а над світом
Українська вишивка цвіте!
Закінчуючи наше свято, хочеться подякувати вам, діти, за проведену клопітку
роботу і побажати, щоб у вашому молодому житті більше переважав червоний колір
– ознака любові, щастя, радості, благополуччя.
Ведуча.Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за вашу участь у нашому святі
вишивки!
Комментариев нет:
Отправить комментарий